Сто рокiв самотностi ...
Сумнi пiдсумки XX сторiччя.
Комп'ютери, надшвидкостi, 
клонування ...
Та раптом, прошу -
МАТРIАРХАТ!
Первiсне - схопити, втекти,
сховатися! А тут все таке
оголене : невродливi красунi з 
порожнiми очима, цупкi руки,
безсоромнi пози.
За що Ви нас так, Художник ?

Сто рокiв самотностi ...
Боротьба проти чоловiкiв
чи за них ? 
Оце ми - упевненi, стiйкi,
незалежнi. То ж чи потрiбнi нам
лицарi - сильнi, надiйнi, розумнi...
А Ви ще шукаєте витончених,
вiдданих та палких ?
Де переможцi, хто спiває Оду до радостi?

Сто рокiв самотностi ...
Кричущi фарби випалюють в 
душi бездоннi дiри туги.
Гiпертрофованi жiночi постатi
сколихують вiдчуття
гострого неспокою та народжують
думки про втрачену гармонiю.
Коли це сталося - вже?!
i вiдбувається тут та усюди ?!
А дiйовi особи - ми ?!

Нiхто не винний.
Це не вирок.
Вiн не суддя.
Вiн - МАЙСТЕР!

XX сторіччя з його несчисленними художніми "ізмами" пройшло під знаменами безпредметного мистецтва. Сьогодні мало хто з художників наважується протистояти цьому та повернутися до картини як такої з її класичними поняттями про сюжет, композицію, колорит.

Навчання в одній з найпрестижніших художніх шкіл світу - Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв, вплив видатних художників та педагогів В.М.Орешнікова, Б.С.Угарова, В.І.Рейхета, О.А.Деблера, довгі роки творчих пошуків дозволили Віктору Шпаковському об'єднати в своїй творчості традиції класичного мистецтва та неврастенію сучасності.

Справжня внутрішня свобода, існування поза художніми кланами та модними течіями надали йому можливість зайняти в художньому просторі місце такого собі пророка з провінції. Загострене сприйняття оточуючого світу, відчуття його недосконалості, своєрідний романтизм в поєднанні з апокаліптичністю примушують художника розмірковувати не на соціальному, а на духовному рівні. Творча зрілість та філософські осяяння є його інструментами.

Вже не вперше він звертається до теми взаємовідносин двох початків в світі - жіночого та чоловічого. Після експресивного, в деякій мірі шокуючого полотна "Приборкання кентавра" Віктор Шпаковський дивує Україну грандіозним та масштабним триптихом "Матріархат" (1996-1999 рр, холст, олiя, 215x715см).

Нарешті, як підсумок розвитку мистецтва XX сторіччя, як сутність неореалізму, з'явився твір, про який можна говорити, аналізувати його зміст, малюнок, композицію, живописні особливості і таке інше.

Твір вражає своєю образністю. Жінки в сучасному світі - вільні та втомлені від турбот, незалежні та жорсткі, звабливі та чоловікоподібні - ось героїні "Матріархату".

Художник не засуджує, не захоплюється, а як справжній філософ відзначає те, що вже сталося: жінки сьогодні стають сильнішими, а чоловіки з полегшенням поступаються їм місцем. Мабуть, це процес об'єктивний, проте порушення рівноваги не приносить щастя ані тим, ані іншим.

Триптих "Матріархат" пропонує світові образотворчу символіку цього явища в його сьогоднішньому розумінні та примушує знову замислитись про гармонію в світі.

Виставка - 29.04 - 13.05 1999 року.

Нацiональний художнiй музей України,м. Київ, вул. Грушевського, 6.

Віктор Шпаковський.

Заслужений художник України.

Народився 1947 р. в м. Вінниця.Закінчив інститут ім. І.Ю. Репіна Академії мистецтв СРСР (м. Санкт-Петербург) в 1973 р. Учасник республіканських і міжнародних виставок ( Польща, Австрія, Швеція, Швейцарія, США, Ватікан, Франція).

Твори художника є власністю Міністерства культури і мистецтв України, Національного художнього музею, зарубіжних галерей, приватних колекціонерів.

В найближчих планах художника велика програма, пов'язана з творчим переосмисленням надбання видатних представників однієї з ним академічної школи І. Айвазовського та К.Богаєвського з власною творчістю.

Живе і працює в Вінниці та Феодосії.