Останній етап конкурсу під назвою “Ділова жінка”, який проводився в межах Всеукраїнської акції “Жінка України”, відбувся нещодавно у м. Вінниці. На сцену МПМ “Зоря”, де проходив захід, вийшло п'ять учасниць. Вони представили Вінницький, Барський, Липовецький, Чернівецький та Тростянецький райони Вінничини. Кожна із фіналісток зональних відбіркових турів сподівалась на перемогу. Однак фортуна, уособленням якої стало авторитетне журі конкурсу, виявила прихильність лише до однієї із них. Переможницею стала завідуюча відділом культури Липовецької райдержадміністрації Ніна Іванівна ДЖУС. Її артистичність, гумор і ерудиція були поза конкуренцією.

Втім журі, до складу якого увійшли начальник управління у справах сім'ї та молоді Вінницької облдержадміністрації Т.Ю.Степаненко, її заступник В.А.Кичак, голова Вінницької обласної жіночої ради Л.М.Балаканова, провідний методист Вінницького обласного центру народної творчості М.І.Джига, директор Вінницької обласної бібліотеки для юнацтва В.М.Дубовий та головний бібліотекар цієї бібліотеки Т.М.Марченко, досить доброзичливо поставились до кожної з претенденток на звання “Ділова жінка області”. Зокрема, високо було оцінено виступ директора Переорської загальноосвітньої школи Т.О.Амосової, яка представляла Вінницький район. Вона зайняла почесне друге місце. А завідуюча сільським клубом із Чернівецького району З.І.Красуляк, чия поетична та виконавська майстерність полонили серця присутніх, отримала того дня незвичайний подарунок. За сприянням Вінницького обласного центру народної творчості буде видана збірка її талановитих віршів. Не залишились поза увагою журі і директор ВАТ “Ладижинхліб” С.М.Приходько та голова Барської районної жіночої організації “Дія” І.В.Осколкова.

Всі конкурсантки отримали цінні призи від організаторів заходу, а також були запрошені до участі у фіналі конкурсу. Він проходитиме 9 січня 2000 року у Вінницькому облмуздрамтеатрі ім. М. Садовського і носитиме назву “2000 секунд наодинці з Жінкою”.

М.ЗОТОВ.  Фото О. ФРОСТАЛЮКА.

Для цього потрібно небагато. А саме, зацікавленість ділових кіл України у розробці, виробництві та продажу нової системи автономного опалення та гарячого водозабезпечення, що як енергоносій використовує... звичайну воду.

Ідея цього оригінального проекту належить нашому земляку вінничанину Л.О.Ждановичу. САО “Мрія”, так назвав Леонід Олександрович свою розробку, може застосовуватись в індивідуальних будинках громадян, на міні-виробництвах, у фермерських господарствах, теплицях, торгових приміщеннях тощо. В першу чергу там, де господарство віддалене від магістралей центрального опалення та газопостачання, тобто у сільській місцевості.

Шлях отримання і використання економічного та екологічно безпечного палива є досить простим. За допомогою електроенергії (або енергії вітра, води, сонця) проходить підготовка води до спалення, тобто розклад її на складові елементи – водень і кисень. Процес згоряння отриманих газів відбувається безпосередньо у теплонагрівальних приладах. Продукт згоряння – хімічно чистий перегрітий водяний пар, який безслідно розсіюється в повітрі. А тому необхідність у димарі відпадає сама собою. Це вже знижує витрати тепла на 50%, що рівноцінно зменшенню кількості традиційного палива (дрова, вугілля, торф, мазут, природний чи зріджений газ) не менш ніж удвічі. До того ж теплотворна здатність водню дуже висока, тому його на опалювальний сезон необхідно значно менше, ніж звичайного палива.

Склад необхідного обладнання для однієї з модифікацій “Мрії”, наприклад, для забезпечення теплом і гарячою водою котеджу площею 100 кв. м, може бути таким:

Вартість такого комплекту складатиме не більше 3 тис. ум. од. А окупляться ці витрати протягом 1,5-2 років.

САО “Мрія” може розроблятись за індивідуальними замовленнями споживачів, виготовлятись і здаватись “під ключ”.

До речі, нині роботі винахідника активно сприяє директор Вінницького ЦНТЕІ В.В.Сосюк. Дякуючи його розумінню важливості цієї справи, в приміщенні Центру виділена лабораторія, в якій вже діє макет згадуваної установки. Тут Л.О.Жданович має змогу вдосконалювати зручні в експлуатації та безпечні засоби функціонування першого прототипу САО.

Оцінюючи сучасну паливно-енергетичну ситуацію в Україні, ринок збуту цій розробці забезпечений. Справа лише за інвестиціями. За попередніми оцінками Л.О.Ждановича, для втілення його бізнес-проекту в життя необхідно 60 тис. ум. од. Звісно ж, таких грошей у винахідника просто не має. Але вони є у організацій та підприємств, які можуть зацікавитись перспективним прибутковим проектом. На співробітництво з ними і розраховує Леонід Олександрович. Сподіваємось і ми, що його “Мрія” таки здійсниться.

А також нагадуємо, що з діловими та творчими пропозиціями необхідно звертатись за адресою: м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 ЦНТЕІ. Або дзвоніть за телефоном: 43-80-35.

М.ЗОТОВ.

Аналізуючи оперативну обстановку, що склалася у Вінницькій області можна відмітити значне зростання випадків викрадення з осель громадян зареєстрованої нарізної та мисливської зброї. А у приватному користуванні вінничан нині її налічується близько 30 тис. одиниць. Переважна більшість цієї зброї не пройшла контрольного відстрілу. Тобто у регіональному масиві кулегільзотеки Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області відсутні відповідні кулі та гільзи стріляних бойових припасів. У поточному році відділенням судово-балістичних та трасологічних досліджень відстріляно лише 64 одиниці вогнепальної зброї. Порівнюючи цю цифру із наведеною вище, починаєш розуміти, які проблеми виникають у правоохоронних органів при розкритті злочинців, пов'язаних із застосуванням зброї. Адже ідентифікація знаряддя вбивства іноді є єдиною можливістю вийти на слід злочинів.

Варто зазначити, що наказ МВС України “Про затвердження інструкції про створення єдиної автоматизованої системи номерного обліку вогнепальної (стрілецької) зброї, яка зберігається й використовується в МВС, на об'єктах дозвільної системи та перебуває в особистому користуванні громадян” вийшов ще в минулому році. А у тому, що за цей час майже нічого не змінилося, винні не лише правоохоронці. В них і так турбот вистачає. Головною причиною слід вважати байдуже ставлення до цієї постанови самих власників зброї. Не кожен із них розуміє відповідальність перед оточуючими за ту потенційну небезпеку, яку може представити його улюблена мисливська рушниця, опинившись у руках кримінальних елементів. Хоча, можливо, справа у тому, що контрольний відстріл повинен виконуватись за кошти власників зброї. Тож невже на шляху благих намірів стала звичайна скнарість?

М.ЗОТОВ.

В гонитві за кольоровими металами люди з нечистою совістю заходять все далі, забуваючи про всілякі межі. Нещодавно усіх шокувало скоєння крадіжок алюмінієвих огорож з кладовищ. Пригадаємо, як сприйняла вінницька громадськість викрадення бронзового бюсту Миколи Пирогова з території обласної лікарні. Або випадок двохмісячної давності, коли троє місцевих перевертнів поцупили 8 плит з іменами героїв Великої Вітчизняної війни. При цьому вони пошкодили надгробники Меморіалу Слави, що у сквері імені Козицького.

І ось знову...

Приводом звернутися у Ленінський райвідділ міліції для працівників місцевого комбінату комунальних підприємств стало повторне зникнення з того ж меморіалу 5 плит з викарбованими на них іменами загиблих воїнів. Слід зазначити, що правоохоронці самі побоювалися подібного. Адже, коли одним не вдалося реалізувати товар, завжди можуть з'явитися інші, більш спритні. А за часів морального зубожіння багато є охочих використати чийсь, нехай казуїстичний шанс знову.

Те ж, що прогнозували, трапилося. Одного грудневого дня на звичних для вінничан місцях не виявилилося 5 надгробників. Якийсь зловмисник прихопив навіть плиту, встановлену зовсім недавно замість потрощеної попереднього разу.

Опитуючи ймовірних очевидців злочину, а подекуди й просто випадкових перехожих, оперативники з карного розшуку невдовзі зацікавилися особою 30-річного громадянина. Як пригадали опитані, схожий саме на Володимира Ф. суб'єкт довго прогулювався алеями скверу. Комусь здалося, що він ніби щось видивлявся. Звісно, можливість помилки не відкидав ніхто, але сумніви розвіялися цілком, коли правоохоронці знайшли на подвір'ї будинку, де мешкав любитель вечірніх прогулянок, ті самі плити. На щастя, цілі.

Правда, дві плити зловмисник прихопив із собою – затримати Володимира не вдалося, бо вдома він, як утік, так появлятись і не збирався. Щоб розшукати викрадача, довелося чимало попрацювати.

Що ж, одним вандалом на певний строк (це вирішить, звичайно, суд) на Вінниччині стане менше. Але чи вирішується від того проблема взагалі?.. Порівнюючи відповідальність перед Законом і чималі прибутки злочинців від протиправної діяльності на кшталт вчинку Володимира, не можна говорити про справедливість. Купується й продається все, що з металу. “Кольорова лихоманка” поширюється перш за все через те, що приймальні пункти Вінниці працюють на повну потужність, а легка нажива надзвичайно стимулює бізнесменів закривати очі на походження товару. На кілограми й гривні перераховується нині усе: вивіски державних установ і алюмінієві урни, могильні огорожі і надгробники. Кажуть, місячна закупівля металу окремими подібними фірмами складає кілька тонн. Обчислити, які збитки в цілому зазнає від роботи пунктів прийому кольорових металів держава, не важко.

А от страждають за тих хлопців звичайнісінькі “бомжі” й “синяки”, яких влаштовує завжди й гривня-дві. Паспорт, до того ж, показувати не треба. Здав мідь, бронзу, латунь тощо й прекрасно: ніяких тобі пояснень, і так все зрозуміло.

На очах зникає те, що, навіть, непогано лежить, а легко відкручується. Нічого не можна сховати. Звичайно, і прикро, і боляче, за розбещеність одних, та байдужість інших. Та надія все ж є. Сьогодні у правоохоронців з'явився такий важіль, як закриття пунктів прийому і притягнення до кримінальної відповільності їх власників, у разі порушень законності. Таким чином, до трьох років позбавленя волі є шанс отримання не тільки у викрадачів, а й у покупців краденого. Проте хотілося б, аби свідомість і порядність, а не острах, зазвичай керували нами.

Всі ми ще й досі приголомшені невдачею футбольної збірної України у матчах з командою Словенії. Та давайте будемо відвертими, це фіаско, як і провал київського “Динамо” в осінніх матчах Ліги чемпіонів, закономірне. Бо збірна ж гру належного рівня не показувала. Так, вдалось на старті відбіркового турніру перемогти Росію, але ж вона тоді через прорахунки А.Ф.Бишовця не мала боєздатної команди. А потім була низка безбарвних нічиїх, коли сумно було дивитись на той футбол.

Й.Й.Сабо скаржився, зокрема, що вірмени дуже самовіддано боролись саме проти України. Ну, а як їм треба було грати на свому полі? Та справа навіть не в тому. Просто збірна України діяла, даруйте за прямоту, одноманітно та примітивно. Згадайте і матч з ісландцями у Рейк'явіку. Наша команда показала родзинки в своїх атаках. Вдалось вирвати три очки, але не за рахунок цікавого футболу, а тому, що суддя подарував нам пенальті.

І у матчі з Росією, вже у Москві ми по грі поступились, бо збірна України не творила футбольне видовище, а вимучувала очки. А два поєдинки зі словенцями показали, що й характеру у збірної немає. Безперечно, без яскравої гри високого результату досягти неможливо.

І на Євро-2000 ми не потрапили цілком закономірно. Отож висновок один: щоб мати з часом хорошу збірну, нам треба зробити докорінні зміни у національному чемпіонаті, щоб на стадіонах запанував футбол, а не його псевдокопія, точилась в кожній грі справжня боротьба, а не її імітація.

Шайбісти обрали нашу газету за велику увагу до проблем хокею своїм генеральним інформаційним спонсором. Ще б знайти добродія – мецената, який допоміг би з коштами для подальшого розвитку прекрасної олімпійської дисципліни. Гра варта свічок.

У попередньому номері ми розпочали знайомити вас з лауреатами вінницького спорту-99. Сьогодні, як і обіцями, ще кілька престижних номінацій.

Звання “Міс спорту” здобула Світлана Ігумнова. Вона – співробітниця облспортуправління, органічно поєднала в собі неабияку вроду, справжню жіночість і чудові професійні якості.

У номінації “Найкраща команда з районів” поза конкуренцією тростянецький волейбольний клуб “Надбужжя”. Адже він лідер у першій майстерській лізі.

Вінницький підприємець Олександр Мельник переміг у номінації “Спонсор року”. Він всіляко сприяє розвитку футзалу і зараз ініціює створення обласної федерації з цієї гри.

А те, як засвоїли новобранці армійськоку науку, за ті кілька тижнів, що пройшли від призову до присяги, вони у повній мірі продемонстрували під час показових виступів на плацу перед своїми командирами, батьками та гостями частини.

З прийняттям присяги молодих бійців поздоровив командир частини полковник П.Г.Махотін, начальник центру громадських зв'язків УМВС України по Вінницькій області полковник В.Д.Сіроштан, голова ради ветеранів військової частини полковник запасу Л.Г.Мельник. З напутнім словом перед захисниками Вітчизни виступив також Благочинний Вінницького округу, настоятель церкви св. Івана Богослова, протоієрей о. Василій. Посвятивши новобранців, він подарував кожному з них іконку Почаївської Божої Матері. До речі, у 1981-89 р.р о. Василій і сам проходив службу в цій частині.

Оскільки з'єднання, до складу якого входить частина, дислокується у трьох областях України (Вінницькій, Чернівецькій та Хмельницькій), зараз досить важко сказати, де у подальшому служитимуть нинішні новобранці. Однак те, що обов'язки свої перед народом і державою вони готові виконувати з честю та гідністю, згідно з прийнятою присягою, сумнівів не викликає.

Ямпільське районне відділення спілки виноградарів і виноробів провело роботу по вивченню та систематизації сортів винограду, котрі культивуються в районі. Найбільш багате різноманіття виноградних лоз збереглося у приватних господарствах виноградарів-любителів. Член товариства В.М.Височанський для інформації широкого загалу навів перелік точно встановлених наявних сортів: Августовський, Аліготе, Аркадія. Бако. Біруїнца, Вієру, Восторг, Дамська троянда, Дністровський, Дойна, Єлизавета, Перлина Зала, Перлина Саба, Зайберг, Ізабела, Карденал, Кам'янецький, Капшун, Карабуну, Кишинівський медовий, Криулянський, Королева виноградників, Коарна нягре, Ляна, Лідія, Молдова, Мускат білий, Мускат бурштиновий (янтарний), Муромець, Ноа, Одеський ранній, Ольга Пам'яті Негруля. Піно чорний, Плевен, Португізер, Ранній Магарача, Сенсо, Степняк, Страшенський, Тисячник, Чауш білий, Чауш білий. Чауш рожевий, Шасла біла, Шасла рожева. Є інші назви сортів які ще точно не встановлені.

- Як бачимо з переліку, - говорить В.М.Височанський, - у нас представлені десертні й технічні сорти, класичні і сучасні комплексно стійкі, укривні й неукривні, прості, мускатні та ізабельні.

За даними Ямпільського районного відділення спілки виноградарів і виноробів представлений перелік сортів винограду, що вирощуються на Ямпільщині, далеко не повний. Розпочату інвентаризацію виноградних кущів буде продовжено і в наступному 2000-му році.