* * *

Байка Оведмеження

Лісок цей невеличкий,

Як на погонах личка.

А площа як маленька,

То й фауна дрібненька.

Тому персоною вважали тут одного –

Лиса рижого прудкого.

І ось до Лиса два Ведмеді

Приїхали не велосипеді.

Ведмедів цих не знали тут ніколи,

Не висіли й портрети їхні в лісі біля школи.

Та гостям, аби раду дати,

Лисят до купи Лис почав скликати.

А потім і виказав промову

Про делегатів у Високую Діброву.

Надали слово і Ведмедям:

“Не обіцяємо життя із медом,

Коли ж від вас будемо делегати,

То обіцяєм вам додати:

Одним – це м’яса, іншим – сіна,

Не на словах, а неодмінно!”

Козуля, Заєць, Тхір, Куниця

Спитали щиро, як годиться:

“Чи правда це, а не казки?”

Ведмеді кажуть: “Маємо ми деякі зв’язки...”

На це тут звірі клюнули,

Неначе в воду плюнули.

Та після цього рік вже не один минув,

Але ніхто з Ведмедів не збагнув,

Що все обіцяне – і не здій-сни-ло-ся.

Неправда: словоблудство – розплодилося...

Печаль.

* * *

а в цім лісочку – о-вед-ме-жу-ють...

Ю. КРАМАРСЬКИЙ (м. Ямпіль.)

• 
• Байка Оведмеження
• 
• 
• 
• 

Через річеньку три мости
Після татаро-турецької навали Вінниця поволі приходила до тями. Зникали руїни замків в Старому місті і на острові “Кемпа”, Турецької фортеці в городищі на лівому березі Бугу (ще на початку цього століття можна було побачити на цьому місті квіти домашнього походження). Обживався правий берег і Юзефопіль (теперішнє Замостя), хоча там ще 1616 р. староста Струсь побудував собі палац.

Постало питання зв’язку між берегами ріки. Навели поромні переправи, які були надійніші за броди. І тільки у 1886 р. побудували дерев’яний міст ( навпроти теперішньої елекростанції). 22 січня 1900р. міська дума схвалила рішення міської управи про будівництво залізного моста під керівництвом інженера-технолога Новінського. Два залізні однопролітні мости системи Швеллєра (по 27000 пудів кожний) були замовлені на Брянському Олександрівському рейкопрокатному механічному заводі. У 1902 р. вони були доставлені у Вінницю і споруджені через обидві протоки Бугу, що омивають острів “Кемпа”. Залізні ферми мостів покладені на кам’яні бики та опори.

18 вересня 1908 р. подається прошеніє мешканців Старого міста в міську управу про заміну поромної переправи в районі Старого міста мостом. Прошеніє підписали Семен, Михайло, Василь та Іван Козаки, Василь Савіцький, Мотренко, Безпалько та інші, мотивуючи незручностями при пожежі, торгівлі і пропонуючи допомогу коштами. У 1909 р. для зв’язку із Старим містом спорудили дерев’яний (довжина 43 сажені, ширина 3 сажені) наплавний міст. Проїзд був платний. Також були споруджені льодорізи.

Після війни Вінниця знову зосталась без жодного моста. Знову пороми, човни. Першим спорудили міст Замостя – центр. Також через острів. У п’ятидесятих роках побудували залізобетонний міст неподалік від острова і став він центральним (старий розібрали, залишивши острів у спокої). У цей же час будується і водозахисна дамба, яка назавжди зняла питання затоплення лівого берегу весною.

У 1962 р. здається в експлуатацію П’ятничанський залізобетонний міст і починається будівництво першого в країні моста з пролітними фермами, зведеними методом навісного складання, на Старе місто. Береги Бугу з’єднали три красені мости. Але місто росте і їх вже замало. Пройде якийсь час і будуть споруджені нові мости, сучасніші і красивіші за ці. І нові покоління вінничан будуть пишатися ними і хтось колись напише “через річеньку п’ять мостів”.

Ігор Козак.

BBEPX

У Житомирі проведено Всеукраїнський фестиваль телерадіопрограм. На розгляд кваліфікованого журі свої роботи “Заручник часу” і “Портрет на тлі заграви” представили і вінницькі журналісти. Зокрема, “Портрет на тлі заграви” відзначено у номінації “За режисерський пошук”.

* * *

* * *

У Вінницькій науковій бібліотеці ім. Тимірязєва започатковано акцію “Краєзнавці –Краєзнавчому відділу”. Цей захід дасть можливість поповнити фонди новими виданнями місцевих авторів.

BBEPX